Індіанське плем'я Піраха, яке проживає в Бразилії, є унікальним у своєму роді і викликає щирий інтерес вчених усього світу. Наріччя цього племені, не узгоджується з більшістю теорій існуючих в сучасній лінгвістиці і є єдиним «живим» з муранської мовної групи. Дана народність, яка займається полюванням і рибальством, має настільки своєрідну мову, що навіть переклад звичайних побутових діалогів неймовірно тяжкий.
Не маючи базових мовних і культурних значень, це наріччя бентежить лінгвістів, які стверджують, що воно не є інструментом комунікації. Незважаючи на заяви вчених, індіанці абсолютно вільно спілкуються між собою і відчувають себе щасливими. Вони не вміють рахувати, для них не існує минулого чи майбутнього і навіть часу. Їдять вони тільки коли зголодніють, а сплять короткими проміжками, так як вважають, що сон позбавляє сил і забирає життєву енергію.
Вимова Піраха кардинально відрізняється від інших, крім того на цьому діалекті можна не тільки говорити, а й свистіти. Свистячі звуки самі індіанці називають «розмовою з кислим ротом». Їх мова відрізняється настільки сильною тональністю, що вираз дружби і ворожнечі позначається одним словом, змінюється лише висота звуку. За допомогою свисту спілкуються в основному чоловіки під час полювання, тому їх розмова не відлякує звірів, а звучить як спів птахів.
У мові Піраха повністю відсутні цифри, натомість у них існують поняття «декілька» або «багато». Також у них немає визначення кольору, тільки «світле» та «темне». При визначенні кольору індіанці називають слово позначаючи предмет, наприклад, якщо потрібно сказати «зелений», вони кажуть «лист». Крім того, вони абсолютно не розуміють, як можна говорити про те чого не бачив. Християнський місіонер Деніел Еверетт прожив з ними більш семи років намагаючись розповісти індіанцям про бога, але всі спроби зацікавити аборигенів були марними. Піраха, дізнавшись про те, що бога ніхто не бачив, втратили до розповідей будь-який інтерес.
Як з'ясувалося далі, аборигени висловлювалися тільки від першої особи і ніколи не говорили про те, чого не бачили. Вони живуть, спираючись тільки на свій власний досвід. В їх мові не існує граматичних конструкцій, що створюють непряму мову. У аборигенів практично відсутнє поняття спорідненості і слова ввічливості, вони справедливо вважають, що є членами одного племені і тому люблять один одного. Аборигени протягом життя, кілька разів змінюють свої імена. Вони думають, що в тілі дитини, дорослого, а потім старого живуть різні люди.
Даний народ не розуміє значень пропорцій, цілого або частини. Аборигени живуть щохвилинними відчуттями, чим дивували торговців минулих століть. Вони могли вимагати усі товари з корабля за перо папуги, або віддати цінну річ за ковток води. Дивним здається те, що члени племені не запасають їжу на майбутнє. Вони ходять на полювання, і їдять тільки якщо сильно зголодніли, зазвичай не більше двох разів на день. Бачачи місіонера за їжею кілька разів на день, аборигени сильно дивувалися, питаючи його, навіщо він себе мучить.
Еверетт називає життя Піраха гармонійно налаштованим на їх потреби, де не існує обмежень і страхів сучасного світу. Відсутність зими не вимагає заготовок продуктів, крім того, у них немає необхідності ділити матеріальне на своє і чуже. Подивившись на їх життєвий уклад і переосмисливши багато речей, Еверетт став агностиком і присвятив себе науці.